Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 915/1950/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції на постановувід 04.02.2014 господарського суду Миколаївської областіта постановувід 27.03.2014 Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 915/1950/13 господарського суду Миколаївської області про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т", м. МиколаївліквідаторПрохоров В.С., м. Миколаївв судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Стайл-Т" ліквідатор Гусак О.М., довір; Прохоров В.С.ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.11.2013 за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі №915/1950/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" (далі - ТОВ "Стайл-Т", боржник) в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 04.02.2014 (суддя Василяка К.Л.) визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Прохорова В.С., зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 (судді: Воронюк О.Л. - головуючий, Аленін О.Ю., Лашин В.В.) постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із винесеними судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції (далі - скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, провадження у справі припинити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. ст. 83, 95 Закону про банкрутство, ст. ст. 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України. Скаржник зазначає про порушення боржником порядку добровільної ліквідації. Крім того, скаржник стверджує про наявність іншої справи про банкрутство боржника, що також є підставою для припинення даної справи про банкрутство.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 ЦК України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Так, імперативними приписами абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, що обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено дотримання боржником вимог ст. ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України та ст. 60 Господарського кодексу України щодо процедури добровільної ліквідації юридичної особи.

Так, на виконання приписів ст. 105 ЦК України публікація оголошення про припинення юридичної особи здійснена у спеціалізованому друкованому органі (Бюлетень державної реєстрації № 254 (19) від 18.07.2013) із встановленням двомісячного строку для звернення кредиторів. Також запис про перебування боржника в стані припинення підприємницької діяльності внесений 15.07.2013 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

До заяви про порушення справи про банкрутство додані докази повідомлення боржником явних кредиторів (у розумінні ст. 60 Господарського кодексу України), зокрема контролюючі органи, про його ліквідацію та про порядок і строки заявлення кредиторами претензій.

За результатами інвентаризації виявлено майно боржника, яке оцінено на загальну суму 76 100 грн.

Сума визнаних боржником грошових вимог становить 27 422 609,05 грн., у т.ч. вимоги скаржника на суму 25 768 032,60 грн.

У зв'язку з чим відповідно до ст. 111 ЦК України після закінчення двомісячного строку для пред'явлення вимог кредиторами ліквідаційною комісією боржника складено проміжний ліквідаційний баланс станом на 17.10.2013, додані до якого документи містять відомості про склад майна боржника, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Викладене свідчить про дотримання боржником вимог чинного законодавства щодо здійснення процедури добровільної ліквідації юридичної особи, у т.ч. належне формування пасиву в межах цієї процедури, у зв'язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом за правилами ст. 95 Закону про банкрутство є законними та обгрунтованими.

Твердження скаржника стосовно існування іншої справи про банкрутство боржника, ініційованої за заявою скаржника за загальною процедурою банкрутства, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство безумовною підставою для припинення справи про банкрутство є наявність у провадженні господарського суду справи про банкрутство того ж боржника. Отже, застосування цієї норми може мати місце у випадку існування вже порушеного провадження у справі про банкрутство саме на момент порушення іншої справи про банкрутство того ж боржника.

Проте у даному випадку ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.10.2013 у справі № 915/1645/13 відмовлено скаржнику в порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Стайл-Т". Таким чином, на момент порушення даної справи про банкрутство боржника у провадженні господарського суду була відсутня будь-яка інша порушена справа про банкрутство ТОВ "Стайл-Т". Подальше скасування в апеляційному порядку ухвали від 24.10.2013 у справі № 915/1645/13 не впливає на правомірність порушення даної справи про банкрутство та, відповідно, не може бути підставою для її припинення з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до вимог про переоцінку доказів та самостійного встановлення судом касаційної інстанції обставин справи, що не виходить до повноважень суду касаційної інстанції (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України).

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Щодо процесуального права ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на оскарження судових рішень колегія суддів зазначає, що він є явним кредитором боржника, оскільки боржник, звертаючись до суду з заявою про порушення справи про банкрутство, визнав наявність заборгованості перед скаржником в сумі 25 768 032,60 грн. У зв'язку з чим вказана особа має процесуальне право на оскарження судових рішень у справі про банкрутство.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають приписам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 83, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 105, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Миколаївської області від 04.02.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 у справі № 915/1950/13 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич